Дошки дерев’яні.

   Дерев’яні кухонні дошки - це класика,якою користувались і наші бабусі і бабусі наших бабусь і т.д. Пращуром дерев’яної дошки був звичайний рівний камінь, на якому розробляли здобич. Лише у 20 столітті, як альтернатива дерев’яним дошкам, з’явились пластикові. Зараз, з нинішніми технологіями, виготовляють і кам’яні з граніту чи мармуру, як колись, і скляні і навіть силіконові дошки. Але нові матеріали та технології виготовлення дощок відібрали невелику кількість користувачів дерев’яних дощок. Дерево як матеріал для дошки досі користуються попитом та довірою господинь та кухарів в усьому світі. До того ж новітні технології вплинули і на дерев’яні дошки – вони стали ідеально рівними з гладенькою поверхнею та виготовляються у безлічі розмірів форм та кольорів. 

   Дошки з акації, буку, дуба, ясену дуже схожі по своїх характеристиках адже вони мають значну ударну стійкість, міцність та стійкість до деформації та розтріскування, вони вологостійкі та не вбирають фарб та запахів. Такі дошки досить важкі. Дубові дошки відмінно підійдуть для рубки м'яса.

   Гевея чи каучукове дерево маловідомий українцям матеріал. Дошки з каучукового дерева не бояться ні води ні температури, в розумних межах, не вбирають запахи та фарби з продуктів. Вони легші за дубові дошки. Дошки з гевеї визнані багатьма відомими кухарями.

   Дошки з берези та сосни набагато м’якші, не так туплять ножі, але вбирають запахи та фарби, можуть розтріскатися. Такі дошки досить дешеві але й недовговічні.

Обробні дошки з дерева: види

   Дерев'яні дошки виготовляють двох видів з цілісного шматка деревини або склеюють з невеликих рейок, дощечок чи кубиків. На бічній поверхні дошки добре видно стики склеєних дощок або цілісний малюнок зрізу деревини. Саме так їх легко відрізнити. Ці два види дощок будуть довго допомагати Вам на кухні, якщо вони виготовлені з дотриманням технологій, під відомим Вам брендом, якому ви довіряєте. А з Вашої сторони дотримання умов експлуатації.

   Клеєні дошки, в свою чергу діляться на два види бічні та торцеві. Це залежить від того як розташовані волокна дошки по відношенню до вістря ножа. Якщо на робочій поверхні дошки волокна розташовані поперек руху ножа то це бічна дошка. Якщо ж ви ріжете «проміж» волокон деревини, ніби намагаючись розколоти деревину, то це торцева дошка. Бічні дошки самі поширені а торцеві значно рідші, тому що значно дорожчі.

   Що до торцевих дощок, у яких волокна перпендикулярні до робочої поверхні, то вони можуть витримувати тривалі ритмічні удари молотком для відбивання, а їх робоча поверхня довше зберігає гладкість. Великі за розміром торцеві дошки беруть у спеціальний обруч чи пояс з листка нержавіючої сталі для посилення міцності та довговічності. 

   

   В залежності від застосування деякі види дощок виробники виготовляють з канавкою попід край дошки. Ця канавка слугує для того щоб при розробці продуктів з яких тече рідина вона затримувалась у канавці а не стікала Вам на стіл.

   Склеєні чи монолітні, які краще? Справа у тім що сучасні клеї «тримають» так, що дерево швидше трісне «по живому» ніж по клеєному стику. Головне щоб у клеї не було небезпечних токсичних складів з формальдегідами, знову про бренди яким Ви довіряєте.

   Дерев’яні дошки мають ще один окремий підвид. Ці екологічні дошки, виготовлені з твердих порід дерева, оброблені олією чи воском, мають красивий зовнішній вигляд  - використовують як тацю для сервіровки та подачі страв на загальний стіл, а подекуди використовують по прямому призначенню індивідуальної обідньої тарілки. Їх називають дошками для подачі і вони мають безліч форм.

 

Переваги дерев’яних дощок

• Кухонні дошки виконані з натурального матеріалу з використанням клеїв, які дозволені для використання у таких виробах - безпечні для здоров’я людини.
• Деревні притаманні природні антисептичні властивості, і це неодноразово доводилось вченими. Завдяки цим властивостям, мікроби, які залишаються на дошці після миття, попадаючи з рідиною в надрізи та щілини, з часом гинуть а не розмножуються.
• Чим твердіша поверхня дошки тим швидше затуплюються ножі, з цим нічого не поробиш. Дерево тут вважається золотою серединою.
• Відносно важкі дошки стійкі на столі та за рахунок шорсткості волокон дерева на поверхні де дають продуктам ковзати по дошці. «Не ковзають самі та не дають іншим».
• Правильно і своєчасно оброблені олією чи воском дошки не вбирають вологи, запахів чи фарб з оброблюваних на них продуктів.
• Дерев’яні дошки мають високу ударну стійкість, а дрібні подряпини на поверхні з часом затягуються, згладжуються.
• У повсякденному використанні зарекомендували себе як практичні та зручні, мають гарний зовнішній вигляд, крім цього, такі дошки зазвичай представлені різноманіттям форм, розмірів і відтінків. Дошки легко миються та мають тривалий термін служби.

Недоліки дерев’яних дощок

• Самий великий ворог дерев’яних дощок це вода. Дерево схильне до розбухання після тривалого контакту з рідиною, тому дерев’яні категорично не можна замочувати у воді, вона «вбере» в себе воду а потім просто розтріскається на шматки. З нашого досвіду - куплена дошка з металевим ободом у ресторан була замочена посудомийкою «щоб відмокла», в результаті дерево розтріскалось і навіть зрізало заклепки на металевому ободі, розірвавши його.
• Дерев’яні дошки важкі, що спричинює певні незручності господаркам. Деякі породи твердого дерева можуть вбирати запахи, особливо сирої риби. Широкі і тонкі обробні дошки можуть вигинатися в напрямку волокон, особливо якщо вони не клеєні а з масиву.
• Ці дошки не можна мити в посудомийній машині, також не можна, як і будь-які дошки, зберігати близько до джерел високої температури.

Догляд за дошками виготовленими з дерева

   Обробна дошка з дерева – виріб витривалий, але при регулярному догляді. Ми рекомендуємо застосовувати харчову олію або бджолиний віск перед першим використанням. Суху та чисту дошку потрібно змастити олією, можна підігрітою до 40-45°C. Обробляти потрібно дуже ретельно, це запобігає прониканню вологи у волокна дерева при подальшому митті, та збільшить термін використання дошки. Олію не шкодувати, дошка не вбере в себе більше чим потрібно. На дошку постійно тиснуть лезом ножа, тому волокна на поверхні «надрізаються» чи «розсовуються» вістрям а потім волокна стають на місце це може призвести до того що з часом волога попаде через ці мікрощілини і дошка може зіпсуватися. Обробка олією призводить до того що ці мікрощілини заповнюються олією, яка не дає волозі туди потрапити. Тому всі дерев’яні  дошки періодично потрібно змащувати олією. Після змащення дошку потрібно висушити, розмістивши над якоюсь ємністю, куди буде скрапувати зайва олія. Якщо олія не залишається на руках то дошка висохла. Тепер її можна використовувати.

   Після того як Ви попрацювали з дошкою треба лише злегка промити їх під теплою проточною водою і дати висохнути в провітрюваному місці. Сушити дошку треба так, щоб вона не стояла на рівній гладкій поверхні, бо вона буде вбирати вологу яка з неї стекла. Дошка не має стояти в «калюжі» води. Краще дошку поставити на сушку для тарілок, або щось подібне, де крапельки води будуть з неї скочуватись та скапувати. Не рекомендується витирати дошку паперовими чи тканинними серветками чи рушниками, бо дошка шорстка і волокна деревини залишать на дошці дрібні волокна паперу чи тканини, які при наступному використанні дошки попадуть на продукти.

   Дерев'яні дошки потрібно зберігати у місці де є циркуляція повітря, щоб вони провітрювались, а якщо дошка не одна то їх не можна ставити щільно одна до другої, між ними має бути невелика відстань. Обробні дошки з дерева потрібно періодично обробляти чи обтирати лимонним соком чи харчовим оцтом після цього промити під струменем води і висушити. Якщо з’явилась кольорова пляма від якогось продукту, можна намочити дошку у цьому місці присипати сіллю, а через десять хвилин змити під проточною теплою водою.

   Чітких рекомендацій коли потрібно змінювати обробну дерев’яну дошку не існує, бо це залежить від інтенсивності її використання, з якої деревини вона виготовлена, та як обслуговувалась. Якщо на поверхні є явні дефекти та пошкодження, і є ймовірність попадання волокон дерева у продукти то зразу цю дошку в сміття, або як підставку під гаряче.

   До речі в Україні вже діють норми ХАССП, згідно прийнятих відповідних законів та гігієнічних вимог. Ці норми вводились для безпеки споживачів і контроль здійснюється «від поля до столу». Одна з них що до кількості дощок на виробництвах продуктів харчування а також для сегменту HoReCa - кожен продукт чи група продуктів мають персональну дошку. Якщо на дошці розробляли сире м’ясо чи рибу то на ній залишаються бактерії та мікроби, навіть після миття, і на цій дошці небезпечно різати продукти які використовують в сирому вигляді і одразу подаються споживачу. Для виробництв та ресторанів дошки мають бути промарковані, щоб після миття не плутались і дошка для м’яса не потрапляла в овочевий цех. Розділення наступне: дошки для сирого м’яса; дошки для сирої риби та морепродуктів; дошки для скуховареного м’яса; дошки для молочних продуктів, сиру та хлібних продуктів; дошки для овочів фруктів та зелені; дошки для сирої птиці; дошки для продуктів які можуть викликати алергію. Це необхідний мінімум на кухні будь-якого ресторану чи кафе. Тому для дому ми рекомендуємо мати окрему дошку для сирого м’яса, окрему дошку для сирої риби, ще одну дошку для хлібних виробів та дошку для овочів та фруктів. Якщо ви готуєте щось з тіста, то і дошку для розкочування та розробки тіста, хоча зараз для цих цілей стали дуже популярними силіконові килимки.

   Те на чому нарізають, розробляють, обробляють продукти вимішують та розкачують тісто в українській мові має багато назв - стільничка, стільниця, розробна дошка, обробна дошка, розбиральна дошка, кухонна дошка.